"Я не хочу обговорювати своє життя, але повірте мені, воно не цукор. Вам цікаво – я запрошую. Вас особисто провести день зі мною. Прошу. Вважайте, що домовились. Я впевнений, що ви зімнете думку" (Порошенко)
Фейса наче змазав воском!..
Міміка!.. Акторська гра!..
От їй Богу! Дав би «Оскар»
за той брифінг від Петра!
Видатний! Не переможний!
Прометей, ні дать, ні взять!
Хитрі журналістські рожі
не змогли його дістать!
- От скажіть нам, українцям,
скільки можна брати в борг?
- Я тут думав наодинці…
Я лиш ангел, а не Бог…
- Пане, Петре. Чи можливо,
в час коли ми у війні,
полетіти на Мальдиви?
- Я ж святий. Чому б і ні?!
- Чом у Вас бабла, як гною,
а в народу – по горбу?
- Ти не хочеш із героєм
провести хоча б добу?..
Покажу, життя – не цукор
у гаранта!.. (твою мать!..
Аж скривило… От жеж сука!..
Отаке мене спитать!..)...
Грав він чітко, жваво, хвацько!..
Дав би фору будь-кому!
..................................................
Та цікаво, Станіславський
чи повірив би йому?
