Добавить в избранное

Рекомендуем:

Анонсы
  • День Любви >>>



Все записи и отзывы

Случайный выбор
  • Я - волшебник  >>>
  • Статки "обранців"  >>>
  • Я ухожу  >>>
 
Анонсы:


Анонсы
  • Мечта >>>




Случайный выбор
  • Я - волшебник  >>>
  • Статки "обранців"  >>>
  • Я ухожу  >>>



Окраса нації

Автор оригинала:
Игорь Цырульников

 Вже й Майдан не трясе державу…
Президент є, з «новим життям»…
Звідки ж в людях та злість отрава?!
Що їм треба, отим  людЯм?! 
 
Кажуть, злодії знов при владі…
Та хіба ж я не ваш, скажіть?!
Чи не ви у Верховній Раді
наказали мені сидіть?! 
 
Я й сиджу… Бо така робота.
Вам же мало! Вам треба знать
звідки в мене котедж в Торонто!
І в столиці квартир штук п’ять! 
 
Я ж майданівець! Я ж на сцені
був творцем історичних віх!
Чи дарма я зривав легені,
надихаючи вас усіх! 
 
Доки ви там, на барикадах,
лізли «беркуту» на рожон,
Я виборював для громади
перемогу у мікрофон! 
 
І тепер ви окрасі нації,
без пощади, та без жалю,
за якісь там є-декларації
стовп шукаєте, і петлю! 
 
Тож яка ви у біса нація!
Ви брудний, завидющий плебс!
От уїду від вас у Францію!
Благо візу придбав... в ЄЕС… 
 

До речі, 
 
«Найпопулярнішою стратою у запорізьких козаків було забивання киями біля ганебного стовпа: до цього засуджували осіб, що вчинили крадіжку або сховали украдені речі, дозволяли собі перелюбство, содомський гріх, побої, насильство, дезертирство. Ганебний стовп стояв на січовій площі біля дзвіниці, біля нього завжди лежала в'язка сухих дубових палиць з голівками на кінцях, званих киями й схожих на палиці, що їх прив'язують до ціпа. Киї замінювали запорожцям батоги. Якщо один козак украде в іншого якусь дрібницю, чи то в самій Січі, чи поза нею, а потім його викриють, то його приводили на площу, приковували до ганебного стовпа і тримали звичайно протягом трьох днів, а часом і більше, поки він не сплатить грошей за вкрадену річ. Протягом цього часу повз злочинця проходять товариші, причому одні мовчки дивляться на прив'язаного; інші, напившись, лають і б'ють його; треті пропонують йому грошей; четверті, прихопивши з собою горілки й калачів, поять і годують його, й хоча злочинцеві не хотілося ні їсти, ні пити, він усе-таки мусив це робити. «Пий, скурвий сину, злодію! Як не будеш пити, то будемо тебе, скурвого сина, бити!» — кричали козаки. Але коли злочинець вип'є, то козаки, що причепилися до нього, кажуть: «Тепер же, брате, дай-но ми тебе трохи попоб'ємо».
("СУДИ, ПОКАРАННЯ І СТРАТИ У ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ" Дм. Яворницький)
 
 
Так то... 

 
К разделу добавить отзыв
Партнеры сайта:
Copyright © Игорь Цырульников. All rights reserved