Як і годиться, всі зібралися вночі,
щоб зайвий раз не рвати людям око….
Кальяни, «травка», рідкісні харчі…
Водяри, й пива – теж собі, нівроку…
Порозсідалися…
– Послухайте мене, –
промовив бос, – колеги мої милі!
На разі є питання лиш одне –
як нам позбутися Міхо Саакашвілі?
– Давно пога у шию гнать біджо! –
знайомий голос прогаркавив первим. –
Хай кгаще в Штатах ггає на банджо,
ніж в Укгаїні, бос, на Ваших негвах!
– У кого будуть ще які думки?
– Підкинути йому мільйона в офіс!
– Мільйон – херня… Гашишу б два шматки…
– А лучче йаду… У вині, чи в кофі…
– Це ж меркелі, та трампи заклюють,
як тільки-но в Мишка поцупим ксіву!..
П’ятно на репутацію мою!..
Ну й хер на них! Друкуйре дірєктіву!..
– Причину, босе, видумать яку?
– Пиши про те, що ми йому, як діти,
повірили, що в нього на віку
не було кримінальних справ відкритих!
А в нього є! Вся Грузія шука
утікача Міхо Саакашвілі!
Не громадянство!!! Дуля от така
йому, від мене, по усьому рилі!..
– То може ще комусь – підляну, як МишкУ? –
знайомий голос поспитав гаркаво…
– Є ще один… Що кістка в кадику!…
– Хто саме, босе?
– Як його… Углава!….
